ЯК УПРОВАДИТИ ХВИЛИНУ МОВЧАННЯ: ПРИКЛАДИ КРИЗОВИХ КОМУНІКАЦІЙ З ВОДІЯМИ, ВЛАСНИКАМИ БІЗНЕСІВ ТА ГРОМАДОЮ
Упровадження Хвилини мовчання в публічному просторі – завдання як для держави, так і для бізнесу, водіїв, громадських діячів і кожного з нас. Проте на практиці, при спробі донести важливість та символізм цієї практики, часто виникають непорозуміння або опір. Тож пропонуємо розглянути приклади кризових комунікацій з різними аудиторіями, що допоможуть зробити Хвилину мовчання справжнім моментом єднання та памʼяті.
Зупинка неможлива, це порушує правила ПДР, це небезпечно.
Звісно, безпека передусім, а дотримання ПДР є обовʼязковим. Зупиняйтесь, якщо це безпечно. Проте повідомте пасажирів про хвилину мовчання у зручний/доступний спосіб і поінформуйте про неможливість здійснити зупинку в цей момент.
Графік порушиться, будуть скарги.
Хвилина зупинки – це дуже короткий проміжок часу, але дуже вагомий людяний і важливий жест. Усе призупиняється на цю хвилину.
Через додаткову зупинку ми втрачаємо кошти.
Зупинка на хвилину мовчання – це не простій транспорту, тож на заробіток чи виплати жодним чином не впливає.
Немає правових підстав.
Правові підстави є, це Указ Президента від березня 2022-го року про запровадження щоденної Загальнонаціональної хвилини мовчання. На підставі Указу органами місцевого самоврядування визначено форми проведення Хвилини мовчання. Розроблені відповідні рекомендації для перевізників. Це не примус, бо памʼять – це наше свідоме рішення, це наш суспільний договір і колективна відповідальність.
Я запізнюсь, якщо ми зупинимось.
Це лише одна хвилина. Не зібʼє наш графік, але це щоденний знак поваги до тих, кого ми втратили. Дякую, що розумієте. Ми відразу продовжимо рух за маршрутом.
Навіщо зупинятися? Це ж не обов’язково.
Справді, це не примус. Але якби не люди, яким ми зараз можемо віддати шану, ми б з вами, можливо, не їхали цим маршрутом.
Це рішення влади і політиків. Кожен вшановує, як хоче.
Це не про владу і не про політику. Це про людей, про кожного з нас. Про втрати, які ми всі переживаємо. Про наші традиції.
Ви нагнітаєте і сієте сум.
Це не про нагнітання, а про пам’ять. Навпаки – це хвилина тиші, спокою і вдячності.
Під час комунікацій важливо використовувати спокійний голос та інтонації, повільне й неагресивне формулювання. Головне не повчати, а запрошувати. Не змушувати, а пропонувати.
Підготовлено за матеріалами ГО Вшануй