З ДНЕМ МАТЕРІ ШАНОВНІ. І ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ — ДО ВАС.
До Вас, яка стала мамою у світі, що змінився. Ви пестили маленькі руки , навчали першого слова, першому кроку, вчили вірити в добро. І ніколи не думали, що одного дня доведеться вчити свою дитину жити під час війни.
Ви — мама, яка чекає. Чекає дзвінка, чекає звістки, чекає повернення. Ви тримаєте дім , коли дитина тримає зброю. Ви говорите голосом спокою, коли серце стискається від тривоги . Ви — тил, на який можна спертися.
Ви — мама, яка вже не чекає. Бо дитина залишилася в небі героїв. І хоч світ назавжди поділився на “до” і “після”, Ви знайшли у собі силу жити — з пам’яттю, з любов’ю , з гідністю. Ви стали голосом своєї дитини, зберегли її ім’я, її вибір, її подвиг. Ви не дозволяєте забути.
Ви — та, хто залишилася сама. Коли війна забрала чоловіка, зламався світ, але не Ви. Ви не опустили рук. Ви обійняли свою дитину й стали для неї всім — і опорою, і світлом. І в цьому — величезна сила, гідна найвищої шани.
Ви — та, хто підтримує дитину, поки її батько на фронті. Ви щодня тримаєте у рівновазі світ малечі, коли навколо — війна. Ви пояснюєте, чому тато не вдома. Ви будуєте дім, в якому тепло — навіть тоді, коли найрідніший боронить країну далеко.
Ви — військова мама. Ви самі тримали зброю. Ви бачили війну не з екранів новин, а очима. І повертались з неї щодня, аби ще й обійняти, виховати, підтримати. Ви довели, що материнство і служіння країні — це не дві ролі, а один великий подвиг.
А потім Ви знову стали просто жінкою у цивільному. Повернулись додому, до щоденних справ, до побуту. Але в Ваших очах — досвід, який змінює все. Ви знаєте ціну життя, силу любові й вагу кожного слова. І Ви знову виховуєте — не тільки своїх дітей, а й суспільство, яке досі вчиться жити поруч із війною.
Сьогодні ми не просто вітаємо Вас
Ми вклоняємось Вам.
Мамі, яка чекає.
Мамі, яка втратила та пам’ятає .
Мамі, яка бореться.
Мамі, яка виховує — навіть тоді, коли самій важко.
Нехай цей день принесе Вам трохи тепла та наповнить серце щастям.
З Днем матері
Із глибокою повагою — до Вас