СЬОГОДНІ ПРОДОВЖУЄМО СЕРІЮ ВІДПОВІДЕЙ НА НАЙПОШИРЕНІШІ ЗАПИТАННЯ ТА НАГАДУЄМО, ЯКИМИ ШЛЯХАМИ ПЕРЕДАЄТЬСЯ СКАЗ
ЗАПИТАННЯ 1. ЯК ПЕРЕДАЄТЬСЯ СКАЗ?
Сказ передається через слину інфікованої тварини при укусах, подряпинах або ослиненні пошкоджених шкірних покривів чи слизових оболонок (очей, носа, рота). У 99% випадків джерелом інфекції є собаки, проте переносити вірус можуть будь-які ссавці, включаючи диких тварин (лисиці, кажани) та домашніх котів.
Основні шляхи інфікування:
Укуси: Найпоширеніший спосіб, при якому слина потрапляє в глибокі тканини та нервові закінчення.
Ослинення: Потрапляння слини на подряпини, мікротравми або слизові оболонки.
Подряпини: Якщо на кігтях тварини залишилася інфікована слина.
Важливий факт: Вірус міститься у слині зараженої тварини за 8-10 днів до появи перших ознак хвороби.
ЗАПИТАННЯ 2. ЧЕРЕЗ ЯКІ БІОЛОГІЧНІ РІДИНИ/ТКАНИНИ ОРГАНІЗМУ МОЖЕ ПЕРЕДАВАТИСЯ СКАЗ?
Найпоширеніший шлях передавання — через слину скаженої тварини.
При цьому вірус сказу виявляли, в інших біологічних рідинах/тканинах організму, таких як сльози та нервова тканина, відповідно він потенційно може передаватися і через них. Вірус сказу відсутній у крові та фекаліях.
Немає жодних підтверджених повідомлень про захворювання людини на сказ через споживання молока, включно з грудним, або приготованого м’яса. При цьому споживати м’ясо або молоко хворих на сказ тварин категорично не рекомендовано.
ЗАПИТАННЯ 3. ЧИ МОЖЕ СКАЗ ПЕРЕДАВАТИСЯ В РЕЗУЛЬТАТІ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ОРГАНІВ?
Так. Органи, трансплантовані від хворих на сказ донорів, можуть передати сказ реципієнту. Тому людей із симптомами енцефаліту (запалення головного мозку) перед смертю слід виключати зі списку донорів органів. Інших випадків передавання сказу від людини до людини, окрім як при трансплантації органів зафіксовано не було.
Отже, тепер ми знаємо, що сказ — це смертельно небезпечне захворювання, яке передається переважно через слину інфікованої тварини, найчастіше під час укусу. Захворювання можна попередити, якщо вчасно звернутися по медичну допомогу після контакту з потенційно хворою твариною та отримати курс антирабічної вакцинації.
Уникайте контактів із дикими та безпритульними тваринами.
Обов’язково щорічно вакцинуйте домашніх улюбленців.
При будь-якому укусі, подряпині чи ослиненні негайно промийте рану проточною водою з милом та зверніться до лікаря-травматолога/хірурга.
Не ігноруйте навіть незначні ушкодження шкіри після контакту з твариною.
Пам’ятайте: своєчасна вакцинація проти сказу рятує життя. Обізнаність, обережність і відповідальність — найкращий захист від сказу.