Вже 22 роки Сергій в Службі порятунку, тисячі ліквідованих пожеж, незліченна кількість врятованих житів…
Наш герой був військовослужбовцем. “Після 9 років військової служби, перехід на цивільний лад мене не зовсім приваблював, випадково від сусіда я дізнався про Пожежну охорону і зрозумів, що це те, чого я хочу”, — ділиться Сергій.
Далі здобув спеціальну освіту, повернувся в Арциз, де і працює й досі.
“Коли я вперше прийшов сюди 22 роки тому, я і не думав, що ця робота стане моїм життям. Спочатку я був водієм, але вирішив стати рятувальником”, — зізнається він.
У Сергія є сім’я: дружина та троє дітей. Вони зараз за кордоном — поїхали, як почалось повномасштабне вторгнення. “Це був дуже неочікуваний, ниций і важкий удар. Я, як військовий, розумію, що таке війна, але, попри все, я не вірив, що може початися те, що почалося. Моя сім’я поїхала навесні, вже після того як почалися потужні обстріли. Ми порадилися і вирішили, що дітям так буде краще”, — розповідає Сергій. Сам же чітко розумів, що нікуди не поїде, адже зараз потрібен своїй країні.
“Якщо говорити про те, що важче — моральна чи фізична складова, то, напевно, все ж таки моральна. Адже бувають моменти, коли на пожежі не вистачає часу і ти намагаєшся бути скрізь і встигнути всюди, така робота”.
Способом відпочинку для себе Сергій обрав своє домашнє господарство. “Мені це подобається. Ще люблю активний відпочинок. Коли війна закінчиться, перше, що я зроблю, — заберу мою родину додому. А далі — як буде. Головне, щоб усі були живі та здорові”.