ЧИ МОЖЕ СПАДКОЄМЕЦЬ ЗЕМЕЛЬНОЇ ЧАСТКИ (ПАЮ) ПІД ЧАС ВОЕННОГО СТАНУ ОФОРМИТИ ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ВІДПОВІДНУ ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ

Згідно ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

прийняття спадщини;

* виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (прим.: державні акти на землю видавалися до 2013 року).

Також документами, що посвідчують право на земельну частку (пай),є:

свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Право на земельну частку (пай) мають:

колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

громадяни – спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов’язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які

проживають у сільській місцевості.

З вищезазначене вбачається, що у випадку смерті особи, якій було видано сертифікат на право на земельну частку (пай), право на земельну частку (пай) переходить до її спадкоємців, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину.

* Однак, потрібно розуміти, що право на пай – це не право власності на землю і пай – це не сформована земельна ділянка, а умовно виділена земельна частка, розміри якої визначаються в умовних кадастрових гектарах, виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Характерною особливістю земельних часток (паїв) є те, що вони не були виділені в натурі, тобто не мають чітко визначених меж та розташування на місцевості.

Для того, щоб оформити право власності на відповідну земельну ділянку, спадкоємцям потрібно здійснити процедуру виділення земельної частки в натурі, присвоїти земельній ділянці кадастровий номер і зареєструвати право власності на землю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Для цього до відповідної сільської, селищної, міської ради подається заява про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі на підставі рішення відповідної органу місцевого самоврядування. Рішення про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості), після державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК, є підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно.

УВАГА НАГАДУВАННЯ:

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.