МЕШКАНЦІ СЕЛА ОКСАМИТНЕ ПРОВЕЛИ НАЦГВАРДІЙЦЯ ЧОБАНУ АНДРІЯ В ОСТАННЮ ПУТЬ
Сьогодні, 5 січня, майже всі мешканці Оксамитного Болградської громади зібралися в центрі села, щоб зустріти й провести в останню путь уродженця села, випускника місцевої школи Чобану Андрія. Про це повідомляє інтернет-видання “Махала”.
Старший лейтенант Чобану Андрій загинув 30 січня під час артилерійського обстрілу на Донецькому напрямку. Він, як і два його брати, служив в одному з підрозділів Національної гвардії.
В селі добре пам’ятають Андрія і згадують його теплими словами. Він був надійний, завжди доброзичливий, щирий. В школі його поважали і вчителі, і однокласники. Більшість з його шкільних друзів приїхали на поховання, дехто навіть з інших міст.
“Андрій закінчив школу у 2010 році. У нього гарна душа. Він дуже порядна людина. І дуже талановита. В 9 класі брав участь у літературному конкурсі, і у нього була своя збірка віршів”, – розповіла класна керівниця Андрія Олеся Сакали.
“Андрій добре вчився. На нього завжди можна було покластися, він був дуже відповідальний. Не було такого, щоб він відмовився від участі у конкурсі чи олімпіаді. Завжди погоджувався з вчителем, йшов змагатися і приносив славу школі. Коли почалося повномасштабне вторгнення в Україну, я ніколи не сумнівалася в тому, що він буде захищати країну”, – поділилася директорка Оксамитненського ліцею Марія Бальчева.
Родину Чобану добре знають в селі. Батько Стельян Олександрович працював в поліції, зараз на пенсії. Мама Алла Миколаївна і досі працює вчителем початкових класів в Оксамитненському ліцеї. Вони виховали чотирьох дітей порядними людьми і справжніми патріотами. Всі сини пішли захищати країну. Старший син після важкого поранення вимушений був покинути службу, молодший син і зараз служить в Національній Гвардії.
Андрій після школи мріяв стати моряком. Закінчив Ізмаїльську філію Морської академії. Але не встиг попрацювати за спеціальністю. У нього були життєві плани, яким не суджено було збутися.
Вже після початку великої війни він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яка родом з міста Кривій Ріг. Останнім часом родина жила там. Нещодавно у них народився син. Андрій приїжджав у відпустку та встиг його побачити. Але більше ніколи не зможе побачити, як малий буде рости…
У день поховання загиблого воїна односельці віддали йому шану, поклавши квіти до труни і проводивши до міського цвинтаря. Весь шлях до кладовища побратими Андрія несли труну з тілом загиблого на руках.
За інформацією інтернет видання Махала
